“Я жодного разу не пошкодував про свій вибір”, – воїн із Полтавщини розповів про свій досвід військової служби в “Едельвейсі”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
“Я жодного разу не пошкодував про свій вибір”, – воїн із Полтавщини розповів про свій досвід військової служби в “Едельвейсі”
19-річний стрілець-санітар з Полтавської області Ростислав Діденко на позивний Фізрук приблизно пів року служить у 1 гірсько-штурмовій роті 108 батальйону. Боєць підписав контракт “18–24” з 10 бригадою “Едельвейс”, що дислокується на Івано-Франківщині. Мотивацією стало бажання захищати Україну.
Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП
Рішення підписати контракт “18–24” для Ростислава Діденка не було спонтанним. Ще у 18 років він намагався потрапити до 3 окремої штурмової бригади, але його не взяли.
“Набридло дивитися, як руйнують дитячі садочки, як гинуть діти, цивільні люди. Я — молодий, у мене є здоров’я, фізична витривалість. Тому й вирішив підписати контракт. Я ще жодного разу не пошкодував про свій вибір”, — говорить воїн.
Перед службою у зоні бойових дій Ростислав Діденко пройшов 45 днів базової та фахової військової підготовки, а також 14 днів адаптації у бригаді.
Ростислав Діденко розповідає, що в зоні бойових дій він перебуває понад два місяці. З них — 22 дні провів в окопах, які у росіян відбили українські бійці. Відбувалося це на Сіверському напрямку.
Воїн розповідає, що поки йшли на цю позицію від проміжної, командування через рацію керувало майже кожним їхнім кроком. Паралельно по них працювали російські дрони та міномети. Тому всі розуміли, що наступна група військовослужбовців не зможе їх швидко замінити.
“Ніхто вам не скаже, скільки ви маєте там пробути. Усе залежить від тактичної ситуації, бо просто так пустити людей, щоб вони йшли нас замінити й десь дорогою їх спіймав ворожий дрон чи артилерія, це — нерозумно”, — говорить Ростислав Діденко.
Ростислав не одразу розповів рідним про те, що підписав контракт “18–24”, бо підозрював, що вони його не зрозуміють. Наразі рідні підтримують військового, часто телефонують, моляться за нього.
“Мама була найбільше проти, бігала до юристів, щоб мене “рятували”. З часом зрозуміла, що нічого не може з цим вдіяти, і змирилася. Зараз мама підтримує мене”, — каже військовослужбовець.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
